Фільм має жити своїм життям. Абсурдно, якщо режисер змушений використовувати слова, щоб пояснити, про що його картина... якщо глядачеві заздалегідь розповісти, як було зроблено якийсь епізод і що він означає, то потім ці робочі деталі ввійдуть у безпосереднє сприйняття фільму. І тоді вся картина стане вже іншою. Тому я думаю, що найціннішим і найважливішим є створення простору фільму, а будь-яка спроба озвучити техніку створення порушує враження.

Не намагайтеся боротися із темрявою. Навіть не турбуйтеся про неї. Просто запаліть світло, і темрява піде. Засвітіть світло чистого розуму, і все негативне зникне.

Ми медитуємо не для того, щоб ловити ідеї. Ми просто збільшуємо простір своєї свідомості та виходимо свіжими, повними енергії, готовими йти і тепер уже ловити ідеї.

Цукор робить мене щасливим та надихає. У мене важка цукрова залежність. Я називаю його«гранульоване щастя».

Меланхолія, агресивність і депресія хороші з погляду сюжету, але митця чи режисера вони цілком руйнівні.

Ми схожі на лампочки. Коли всередині розливається блаженство, воно схоже на світла і висвітлює все, що нас оточує.

Я вважав, що жити в мистецтві - значить присвятити себе цілком, без залишку, живопису, а все інше відсунути на задній план. Але насправді творчість - це свобода.