Він умів читати сльози. Сльози Наталі. Він підійшов до неї і міцно обійняв, наче хотів охопити руками її страждання.

Одного разу хтось із подруг їй сказав: ніхто тебе не зупиняє, тому що в тебе хода жінки, за якою женеться час.

Завжди знайдуться покійники, які від нудьги готові отруювати нам життя ; мучившись самотністю, вони прискорюють рух живих до могили.

... моє серце все ще сохло під зливою.

Чому якась дрібниця, якийсь жест накладають на нас такий відбиток, роблять мізерні секунди сенсом цілої епохи? У його спогадах обличчя Наталі затьмарювало і роботу, і сімейне життя. Він міг написати цілу книгу про коліни Наталі, але не міг запам'ятати улюбленого співака власної дочки.