... коли в розлуці багато думаєш про улюблених людей, але відвикаєш щогодини бачити їх, то при зустрічі відчуваєш деяку відчуженість доти, доки не скріпляться пута  спільного життя.

Життя, що не кажете, не таке гарне, але й не таке погане, як про нього думають.

Пишні її груди натягували чорний шовк сукні; нафарбовані губи, схожі на рану, що кровоточить, надавали їй щось звірине, пекуче, неприродне і водночас збуджувало бажання.

Коли настають перші погожі дні, коли земля прокидається, починає знову зеленіти, коли запашне, тепле повітря пестить нам шкіру, вливаючись у груди і ніби проникаючи до самого серця, в нас прокидається невиразна жага нескінченного щастя, бажання бігати, йти куди очі дивляться, шукати пригод, впиватись навесні.

У жінок взагалі не буває саме коханців, яких їм приписують.

Нерідко вчинок, сам по собі гідний засудження, стає похвальним завдяки наміру, що його надихає.

Погодившись цінувати законне кохання, як зв'язок на стороні, Ви надаєте їй особливу цінність, якийсь присмак розпусти, краса забороненого плоду.

Та й до чого зачіпати людину, від якої повністю залежиш? Адже це швидше нерозсудливість, ніж хоробрість.

Існує, мабуть, звичайне кохання — взаємне тяжіння двох сердець, двох душ. Але існує, безсумнівно, й інше кохання, обтяжливе, пекуче, безжальне — непереборне потяг двох несхожих людей, які одночасно ненавидять і обожнюють один одного.

Війна - варварство, коли нападають на мирного сусіда, але це священний обов'язок, коли захищають батьківщину.