«Я відчуваю, що дружина любить мене, коли ми разом займаємося чимось, що обоє любимо. Тоді ми розмовляємо один з одним. Наче у нас знову побачення». Для людей, рідна мова яких – час, це – звичайна відповідь. Головне для них бути разом, чимось займатися разом, приділяти один одному увагу.

У коханні треба говорити мовою того, кого любиш.

Наші почуття виявилися ілюзією, і багато хто вважає, що перед нами – два шляхи: (1) все життя мучитися з нелюбимим чоловіком, або (2) спробувати щастя з іншим. Сьогодні ми частіше обираємо другий, наші батьки віддавали перевагу першому. Але перш ніж стверджувати, що наш вибір кращий, погляньмо на цифри. Сьогодні в нашій країні 40% перших шлюбів закінчуються розлученням. Такий самий кінець чекає 60% - других шлюбів і 74% - третіх. Отже, ймовірність знайти щастя у другому та третьому шлюбі не така вже й велика.

Доброта – це не політична проблема. Це питання виживання людства. У світі, де людина людині вовк, зрештою залишиться єдиний вовк. Без доброти світ перетвориться на похмуру та самотню в'язницю для кожного з нас. Тільки доброта дає нам змогу допомагати один одному вижити.

Якщо ми хочемо порозуміння, нам потрібно знати бажання один одного. Якщо ми хочемо любити один одного, ми повинні знати, чого хоче інший.

Критика - спосіб просити про кохання. Хоча не найкращий.

Деякі вважають, що разом проводять час, хоча насправді просто живуть під одним дахом. Вони поряд: в одному і тому ж будинку, в один і той же час, але вони не разом.

Коли мене люблять, мені вже не треба без кінця думати про себе. Адже я у собі певен. Я вільний і можу зайнятися чимось іншим.

Кохання не веде рахунок помилок. Кохання не пам'ятає промахів. Немає  серед нас досконалих. Ми не завжди чинимо правильно. Траплялося, ми ображали одне одного словами та вчинками. Ми не можемо стерти минуле. Ми можемо лише визнати свою провину. Ми можемо вибачатися і не допускати подібного в майбутньому. Якщо я винен перед дружиною, ніяк більше я не можу полегшити біль, який, можливо, завдав. Якщо вона  образила мене, і розкаявшись, вибачилася, у мене є вибір: судити її або пробачити. Якщо хочу судити її, якщо хочу відплатити їй тим самим чи змусити її розплатитися, я – суддя, вона  – злочинець.Близькість між нами неможлива. Якщо я прощаю, близькі стосунки можна відновити. Прощення – шлях кохання.

Майже все, що написано про кохання, підтверджує: любити означає віддавати. Говорячи будь-якою з п'яти мов, ми щось віддаємо дружину.