Так ось, знищити особистість, придушити волю в даному випадку не вдалося, учень був для цього занадто сильний і твердий, занадто гордий і розумний. Замість знищити його особистість вдалося лише навчити його ненавидіти себе самого.

Можливо, все життя людське – просто зла помилка, викидень праматері, дикий, невдалий експеримент природи.

Не всі друзі молодості опиняються на висоті при кожній зустрічі.

По суті, кожен справжній читач завжди і книголюб. Адже якщо ти здатний усім серцем полюбити книгу, то, напевно, хочеш володіти і розпоряджатися нею як своєю власністю, перечитувати і бути впевненим, що вона завжди поряд і нікуди не дінеться.

Читає заради проведення часу, нехай навіть читає він дуже багато і тільки дуже хороші, найкращі книги, прочитуватиме їх і забуватиме, а врешті—решт залишиться бідняком, яким був. Але якщо читати книги так, як ми слухаємо промови друзів, вони розкриються тобі і стануть твоїми. Прочитане не вислизне і не загубиться в пам'яті, але залишиться з тобою, тобі належатиме, радуватиме і втішатиме так, як це вміють тільки друзі.

Якщо ж зрідка й трапляється людина, що розуміє тебе трохи краще, ніж інші, то вона або перебуває в такому самому становищі, як ти, або так само страждає.

Вивчати історію означає поринути в хаос і все ж таки зберегти віру в лад і в сенс.

Ти не примушуєш його, не б'єш, не наказуєш йому, тому що ти знаєш, що м'якість сильніша за твердість, вода сильніша за скелю, любов сильніша за страх.

Тварини справжніші, ніж люди. Вони не хочуть тобі лестити, не хочуть справляти на тебе якесь враження. Нічого показного. Які вони є, такі і є, як каміння та квіти чи як зірки на небі.

Ранок уже позіхав крізь вікна, свинцевий, окаянний ранок дощового зимового дня.