Інженер завжди має ту перевагу, що він знає, як влаштована машина, механізм, який він створював, або будівлю, яку він зводив. А для вченого об'єкт природи завжди постає як«чорна скринька».

І, можливо, історики покажуть, що обличчя радянського мислення у XX в. визначається православним корінням всієї російської, тобто в цьому сенсі і радянської, культури. Мабуть, так буде.

Все починається з інженера, який задає принцип. Він не відкриває те, що вже було в природі, а створює конструкцію, щось нове, те, чого в природі не було. Він збирає елементики і створює — за рахунок збирання, стикування,«зашнурівки» — абсолютно нові речі, яких природа не справила, і при цьому спирається на свою творчу — сміливу,«божевільну» думку. Зв'язується все це в єдність за законом природи, який відкрила наука — там нічого було«відкривати», поки інженер щось не створив.

Рефлексія - це вміння бачити все багатство змісту в ретроспекції (тобто звертаючись назад: що я робив?) і трішки в проспектії.
Так ось, тонкою людиною, яка відчуває, ми зазвичай називаємо того, у кого розвинена ця рефлексивна компонента і хто вміє бачити себе з боку, чітко розуміти і знати, що вона робить.