І ніколи комуністи не становили інтересів робітничого класу. Ніколи. Здебільшого це уламки і невдахи з усіх верств російського суспільства. Вони винищили основу – селянство та інтелігенцію.

Все моє нещастя в тому, що я живу, як нічний метелик, якому судилося жити в дощову ніч.

Я знаю, що помру, як і всі, що я не буду жити вічно ні в прямому, ні в переносному сенсі. Прикро тільки, що досвід приходить до старості, коли вже немає  тих сил і енергії, що в молодості. І найсумніше в тому, що на старість зрозумієш, як по-справжньому жити потрібно, а можливості«переграти» немає. Чи будуть люди колись жити безпомилково? Навряд чи. Адже досвід предків лише частково допомагає, тому що він не може забігти вперед, побачити майбутнє, а майбутнє завжди несе в собі (хоч і мало часом) несподіванки. Життязавжди нова. Тим вона прекрасна: те, що ми переживаємо зараз, ніколи не було раніше і ніколи не повториться в майбутньому.