Крилатий птах щастя
Від синьої зграї відбився,
Звала і чекала на долю,
І до людей в хати просилася.
Дзвіночком біля чиїх дверей
Ютилась до самої весни -
Адже люди в диво не вірять,
І птахи їм не потрібні.

Хто підкаже,
що тепер вирішувати:
Може зжалитись
і гнів змінити на милість,
Злитися, плакати
чи таки прощати
Вас... за те, що Я
закохалася?