Віра Полозкова

Роздають по картах, по десять на добу, та й то не всім –«як справи»,«не сумуй»,«люблю»; мені не потрібно, я це все не їм, я ледве все це терплю. Я взяла б«до біса» і«мені не треба чужих проблем», а ще«всі шанси дорівнюють нулю».

Докладніше

Віра Полозкова

Це світ замінюваних; що може бути смішніше твого протесту.
Вони розмістять чужий, якщо ти не надішлеш їм тексту.
Він знайде поговірливіше, якщо ти не передзвониш йому.
Це однорідний світ: у ньому немає обраних – як і зайвих.
Не доводиться прав відстоювати, губ розкочувати.
Гаразд не переконаєш - але ти навіть не розлютиш їх.
Раніше без тебе обходилися якось.
Міф  про власну винятковість, що виникла
через складну організацію нервової діяльності.

Докладніше