Іноді, щоб знайти свою дорогу, треба попутати.

Увечері гуляв безлюдним берегом моря.
Це було не весело і не сумно - це було чудово.

Що я таке в очах більшості? Нуль, дивак, неприємна людина, хтось, у кого немає  і ніколи не буде становища в суспільстві, — словом, нікчема з нікчем. Ну що ж, скажімо, що все це так. Так ось, я хотів би своєю роботою показати, що таїться в серці в серці цього дивака, цієї нікчемності.

Потрібно любити - любити якнайбільше, бо в любові і полягає справжня сила, і хто багато любить, той робить багато і здатний на багато, і що робиться з любов'ю, то робиться добре.

Зізнаюся, не знаю чому, але, дивлячись на зірки, мені завжди хочеться мріяти.

Наше земне життя схоже на поїздку залізницею. Їдеш швидко і не бачиш ні того, що попереду, ні головне локомотива.

Мені ще доведеться подолати багато труднощів, перш ніж я примушу людей розуміти мої картини, а поки що вирішив не дозволяти собі падати духом. Пам'ятаю, я одного разу читав, що у Делакруа було відкинуто 17 картин:«Dis-sept refuses», — розповідав він своїм друзям. Саме сьогодні я думав, якими страшенно відважними людьми були всі новатори.

Подумати тільки, скільки людей живе не маючи жодного уявлення про те, що таке прикрощі, і перебуваючи в незмінному переконанні, що все обертається на краще, ніби навколо них ніхто не подихає з голоду і не йде на дно!

Сум та розчарування ще більше, ніж розбещеність, шкодять нам, щасливим власникам надірваних сердець.

Книгарні завжди нагадують мені, що у світі є хороші речі.