Соромся кохання! Як схоплений злодіями
У дорозі багатій, ти жаха сповнена...
Ще невловима очима,
Для серця трохи всяка страшна.

Ти ім'я  цінуєш, не діла. Даремно!
Хтось подвигом себе прославити зміг, —
Хай низький родом, духом він високий.
А хто пишається пишністю оздоби
Та званням, той роздутий водянкою чванства.
Під ім'ям будь—яке зло  буде злом,
Як і добро залишиться добром.
Справами люди цінуються своїми,
У речах лише сутність нам важлива, не ім'я.

Істинна чесність живе часто як перлина у брудній устричній раковині.

Тільки вірний друг скрізь
Буде вірним і в біді.

Німі діаманти часто діють на жіночий розум сильніше за всяке красномовство.

Кохання багатше ділом, ніж словами: не прикрасою — сутністю пишається.

Гроші — славні солдати, всюди собі дорогу проб'ють.

Кохання давно вже там, Володіє
хіть спітніла землею.

Прощай, прощай, а розійтися немає  сечі,
так і стверджувати б повік:«На добраніч...»

Є багато на світі, друже Гораціо, що й не снилося нашим мудрецям.