Він перебуває в тому стані духу, в якому ми бажаємо тим сильніше уникнути всіх, чим більше нас шукають.
Зараз мені не до жиру, бути живим. Для того, щоб жити, потрібні гроші.
Немає совісті — прикиньтесь, ніби є.
Коли я йшов — хто жінку зрозуміє? —
Вона кивнула мені і посміхнулася мило.
Зрадував її сумний мій догляд,
Чи те, що завтра я повернуся, її смішило?
"Іди" — і я йду, йду, як у тяжкому сні.
Але де ж кінець шляху і де нагорода мені?
Погані, отже, не такі вже й погані,
Коли є гірше. Хто не гірший за всіх,
Ще хороший.
Молодості властиво грішити поспішністю.
Погане і хороше — їх немає. Є те, як ми вирішимо їх назвати самі.
(Немає нічого, що було б хорошим чи поганим — але робить його свідомість таким.)
Добра частка є у кожному злі, лише треба мудро витягувати її.
Тут вічний відпочинок для мене розпочнеться.
І тут струсну ярмо зловісних зірок
З утомленої шиї. — Ну, востаннє,
Очі, дивіться; руки, обіймайте!
Ви, губи, життя дверей, поцілунком
Скріпіть договір з корисливою смертю! —
Прийди, вожатий гіркий і смердючий,
Мій керманич безнадійний, і розбий
О каміння гостре худий човен!
П'ю за кохання моє!