Емоції – це фарби душі, вони прекрасні та видовищні. Коли ти нічого не відчуваєш, світ стає тьмяним та безбарвним.

Дуже важко рятувати когось, якщо він не бажає довіритись тобі.

Темрява приховує справжній розмір страхів, брехні та жалю. Але вони швидше тіні, ніж реальність, тому здаються більше у темряві. Коли ж у ті глибини душі, де вони мешкають, потрапляє промінь світла, ти починаєш розуміти, що вони справді таке.

Диханням на мене повий,
Щоб я могла дихати... і жити,
До своїх грудей притиснувши, зігрій
І сили дай мій сон впустити.
І в ніжних зітханнях вітру
З тобою зіллємося ми,
Танцюючи між надгробків,
У світ виходячи з пітьми.
Живі не зможуть
Дізнатися просту відповідь.
Тільки Той,
Хто життя дає,
Чий видих серце береже від бід.
І в ніжних зітханнях вітру,
З тобою зіллємося ми,
Танцюючи між надгробків,
У світ виходячи з пітьми.

Кохання – це не обмеження, кохання – це політ.

Ніхто не шукав звісток від Бога у поштовій скриньці, тільки в книзі. Особливо в дорогій книзі, переплетеній у шкіру, із позолоченим корінцем.

... він легко відірвався від землі і полетів уві сні. Ті, хто ніколи не літав таким чином, можуть вважати це ненормальним, але в глибині душі вони, судячи з усього, відчувають легку заздрість.

— Брехня найприродніший притулок, куди кидається той, хто вижив. Вона  дає відчуття захищеності, це місце, де кожен залежить лише від себе самого. Проте містечко темне, правда?

Тому, що ти щиро віриш у щось, це щось стає правдою.

Віра – це плід взаємин, завдяки яким ти знаєш, що тебе люблять.