Віктор Пєлєвін. Generation П

— Як це дивно — він помер, а ми живемо... Тільки я підозрюю, що кожного разу, коли ми лягаємо спати, ми так само вмираємо. І сонце йде назавжди, і закінчується вся історія. А потім небуття набридає саме собі, і ми прокидаємося. І світ з'являється знову.

Докладніше

Віктор Пєлєвін. Принц Держплану

- А ти вчора Люсю налякав навіть. Вона  сьогодні мені каже:«Знаєте, Борисе Григоровичу, як хочете, а мені з ним у ліфті одній страшно їздити».
– Я з нею в ліфті жодного разу не їздив, – сказав Сашко.
– Тож тому і боїться. А ти з'їзди, ***у її схопи, посмійся. Ти Дейла Карнегі читав?
– А чим я її налякав? - Запитав Саша, розуміючи, хто така Люся.

Докладніше

Віктор Пєлєвін. Священна книга перевертня

У давнину в Піднебесній будь-який чиновник прагнув принести користь на загальному шляху речей. А тут кожен ставить на цьому шляху свій шлагбаум, який піднімає лише за гроші. І суть місцевого суспільного договору полягає саме в такому піднесенні шлагбаумів один перед одним.

Докладніше

Віктор Пєлєвін. SNUFF

Мені взагалі не особливо зрозуміло, що це сьогодні означає –« більшість»,« меншість». Як писав покійний Бернар-Анрі в«Мертвому листі», якщо в оркському коморі десять овець і два вовки, де тут більшість і де меншість? А як бути із сорока зеками та трьома кулеметниками?

Докладніше