Творець книги - автор, творець її долі - суспільство.

Любов — це дурість людська і Божа мудрість.

О, жінок я знаю! Вони дуже люблять
Рятувати від загибелі того, хто їх загубить.

Якщо є щось страшніше, ніж плоть, що гине від нестачі хліба, так це душа, що вмирає від спраги світла.

У коханні особливо чудові паузи. Начебто в ці хвилини накопичується ніжність, що проривається згодом солодкими виливами.

Добрий вчинок може виявитися поганим вчинком. Хто рятує вовка – вбиває ягнят. Хто виходжує шуліка з підбитим крилом, той сам відточує його пазурі. (Гарний вчинок може виявитися поганим. Хто рятує вовка – губить овець. Хто вилікує підбите крило шуліки – відповідає за його пазурі.)

Коли винний визнає свою провину, він рятує єдине, що варто рятувати свою честь.

Нам заперечать, що суспільство має мститися, має карати. Ні в якому разі. Мститися може окрема людина, карати може бог. Суспільство ж займає проміжний щабель. Кара – вище за нього, помста – нижче. Ні така піднесена, ні така низинна справа йому не личить; його обов'язок не«карати, щоби помститися», а виховувати, щоби виправити.

Болтати може кожен, говорити — далеко не кожен.

Бути негарним – що це означає? Це означає завдавати комусь зло. Гуінплен робить тільки добро, отже, він прекрасний.