Володимир Набоков. Камера Обскура
Він узяв з її рук парасольку і вона ще тісніше притиснулася до нього, і зверху барабанило щастя.
Він узяв з її рук парасольку і вона ще тісніше притиснулася до нього, і зверху барабанило щастя.
Рай уявлявся мені саме так: мовчання і сльози, і теплий шовк твоїх колін.