Ми повністю відчуваємо, як не вистачає часу. А прогрес (прогрес?) мчить усе швидше, і вже не встигаєш не те що замислитися про майбутнє, а й добре розібратися, що відбувається поруч з тобою. Власне не варто поширюватися на цю тему: читач, згадавши на хвилину, що сталося на його очах за останні п'ять років, за рік, сам вирішить для себе, що це за час, коли ми живемо.

Є підстави вважати, що незабаром людина зможе використати технологію для управління певними природними силами – ураганами, цунамі, землетрусами. Якщо ці можливості будуть використані в зловмисних цілях, їхній вплив на середу виявиться непередбачувано тривалим і жорстоким.

Варто з'явитися якомусь новому відкриттю, покликаному облагодіювати людство, як його прибирали до рук військові відомства.

По-справжньому важко саме першим. Коли є приклад, запалений смолоскип у ночі, все легше.

Людина бачить, чує, сприймає переважно те, що підсвідомо хоче бачити, чути та сприймати.

З перших своїх творів антифашистська література одночасно стала і підкреслено антимілітаристською. Щоправда, довелося відмовитися від звичних заклинань:« мистецтво поза політикою»,«неопір злу насильством» тощо.

Схоже, залишається визнати правоту скептиків, тих, хто вважає ідею мирного існування щонайменше наївною. Історичний досвід людства начебто наглухо блокує цю світлу ідею — про мир без воєн.

Неробочі, звані правлячі класи що неспроможні залишатися довго без війни.

Не питай, якщо ти письменник, що література може, а питай, що ти ти! - Винен.

Хоча світова війна назрівала давно, більшість людей сприймала її можливість як щось нереальне.