Час ділиться зі смертю за справедливістю: собі все життя, їй всю вічність.

Людина завжди залишається самою собою. Тому що постійно змінюється.

Будь-який існуючий порядок доводиться безперервно наводити.

Люди готові заздрити навіть гарним похороном.

Пес на ланцюзі не заблукає, але й нікуди не приведе.

Час витікає крізь пальці опущених рук.

Смерть полеглих на полі лайки в молодості відчувається тим болючіше, чим довше живуть їхні ровесники.

Неприємності не стоять у черзі — вони входять усі одразу.

На жаль, майбутнє ніколи не приходить – навколо нас завжди сьогодення.

Бачити чужі вади - гідність, розглядати їх - недолік.