Жив і був
Самотній Вандал.
Як і ми,
Він любив і страждав.
Як і ми,
Він часом голодував.
І чогось хорошого чекав –
Не дочекався. Не витримав.
Здав.
І одного разу
влаштував скандал.
І за це
Знову постраждав —
Так,
Що Богу і душу віддав...
Але не пам'ятає ніхто,
Як він жив і страждав;
Пам'ятають тільки
Що був він – вандал…
Може, нам він урок дав?
Шкода, урок цей задарма зник...
То потуги, то колотнечі.
Колотнечі — і знову потуги..
Так і крутимось ми, бідолахи,
У віковічному порочному колі.
Починали все це — варяги,
А підбивають підсумки — злодії.
Не така вже важка праця
Добрим людям догодити.
Треба
За носа їх водити -
Вас оцінять і зрозуміють! Люди просто
носять на руках
тих,
хто їх
залишить у дурнях.
- Все добре, що добре кінчається?
- Ні, простіше:
Добре, що все кінчається!
Так, дуже добре, що все закінчується,
А то можна було б і зневіритися.
Які можуть бути
ще питання?
Набридли всім
Ви, кровососи!
Все життя, все життя дзижчати
На тій же ноті!
Невже мало вам,
Що кров ви п'єте?
Хочете жити -
Розумніший
Себе ведіть:
Смоктайте, так і бути,
Але не свербіть!
А то, нерівна година,
Терпіння лусне.
І ваша жертва вас
якраз пригорне!
Наймудріший птах на світі - сова:
Все чує, але дуже скупа на слова.
Чим більше почує – тим менше бовтає.
Ах, цього багатьом із нас не вистачає!
Я тебе ні до кого не ревну,
Ні до прийдешнього, ні до минулого,
Бо кожен любить іншу -
Так от здається мені, божевільному.
Так здається мені, божевільному,
божевільне щастя знайшовшому...
Ти ж її не знаєш сама -
Ту, що зводить мене з розуму.
Так,
Злу поет
Не до двору.
А чи до двору він
Добру?
- Велике питання!
- Яка відповідь?
- Не питай, -
Ось моя порада.
Йшов і зустрів жінку.
Ось і вся подія.
Подумаєш, подію!
А не можу її забути.
Не можу забути її,
А вона забула.
Ось і вся подія,
Ось і все, що було...