Красиві рідко щасливі бувають.

Так йшло її дитинство, а разом з ним і старі друзі. І Лізі було гірко і страшно, бо вона не знала, що приходить на зміну дитинству.

— Що ми говоритимемо своїм дітям?... — Чому ми навчимо їх тоді?
— Так, що ми говоритимемо своїм дітям?... — Перш ніж виховувати, треба виховати себе.

Справжній чоловік той, хто любить лише двох жінок. Так, двох, що за смішки! Свою матір та матір своїх дітей. Справжній чоловік – той, хто любить ту країну, в якій він народився. Справжній чоловік той, хто віддасть другу останню пайку хліба, навіть якщо йому судилося померти з голоду. Справжній чоловік – той, хто любить і поважає всіх людей і ненавидить ворогів цих людей. І треба вчитися любити і вчитися ненавидіти, і це найголовніші предмети у житті!

Покоління, яке не знало юності, не впізнає старості.

Сім'я була дружна, а після виходу старших заміж згуртувалась ще більше. Все обговорювалося і вирішувалося спільно, але, як це часто буває в російських сім'ях, мати непомітно, без видимих ​​зусиль та демонстративного підкреслення, тримала віжки у своїх руках.

Буває горе — що кудлата ведмедиця. Навалиться, рве, мучить — світла не побачиш... А відвалить — і нічого, начебто можна дихати, жити, діяти. Як не було.
А буває дрібниця, помилка. Дрібниця, але за собою дрібниця ця така тягне, що не дай боже  нікому.