Якщо щастя - це більше не надія, то воно має стати принаймні спогадом.

Спокуса - це прелюдія туги. Той, хто не може чинити опір спокусі, нагадує письменника, який пише десять сторінок книги, десять блискучих сторінок, а потім береться за нову книгу і знову пише не більше десяти сторінок. Так він пише початок десятків, а можливо, і сотень книг, але тільки початок, тому що побоюється, що потім йому буде боляче і важко.