Написати комусь лист – це зовсім не те саме, що поговорити. Розмова – це не лише слова, це погляди, посмішки, паузи між словами. Рука, яка пише, не встигає за всім, що вона хоче описати, за всіма думками та почуттями, що проносяться в голові.

Ми обидві наче глухонімі. Глухонімі, кожна своєю мовою.

Тільки живим створінням належить мати імена. Ну і човнам, звісно.

Живучи біля моря, люди стають мудрими. Вони не замкнені в горах і не прив'язані до одноманітної рівнини. Море має простір для очей. Напевно, це допомагає людям вільно мислити.