Маленький принц був захоплений. От би йому така могутність! Він би тоді милувався заходом сонця не сорок чотири рази на день, а сімдесят два, а то й сто, і двісті разів, і при цьому йому навіть не доводилося б пересувати стілець з місця на місце!

... чоловіки можуть думати, що дружина, домашній затишок, усмішка означають менше, ніж ремесло, небезпека, радість мисливця або контрабандиста, яку дарує часом нічний політ, можуть залишати опівночі будинок  з поблажливою усмішкою - сильний чоловік залишає вдома слабку жінку, але вони помиляються, лише слабка жінка допомагає чоловікові врятуватися. Домашнє щастя, яким часто нехтують як зайвою розкішшю, в згубну хвилину, коли смерть розставляє все по місцях, стає головною цінністю, пробуджуючи глибинну необхідність жити. Але обов'язково бути авіатором, щоб мати таке щастя і не помічати його. Щастя, яке ви даруєте, ваші близькі, швидше за все, не відчувають повною мірою, воно непомітне, тому що увійшло до звички, стало буденністю, але й не помічене, воно існує.

Просунутися вперед — значить зрозуміти, що питання, яке тебе мучило, втратило сенс.

Я мислю протиріччями. Моя істина розмита на шматки, і розглядати їх я можу лише кожен окремо.

І ось зараз я думаю - смішно, безглуздо, але мені здається, не знаючи, на що спертися, я вибрав цей напрямок просто тому, що він врятував в Андах мого друга Гійом, якого я так довго шукав. Я цього не усвідомлював, але так і залишилося для мене напрямом до життя.

Твоя троянда така дорога тобі, бо ти віддавав їй всю душу.

Істина це те, що робить світ простіше, а не те, що звертає його в хаос. Істина – не те, що доведено. Істина - це простота.

- Навіщо потрібні шипи?
— Шипи ні за чим не потрібні, квіти випускають їх просто від злості.
- Не вірю я тобі! Квіти слабкі. І простодушні. І вони намагаються надати собі хоробрості. Вони думають: якщо у них шипи, їх усі бояться.

Для одних істина полягала в тому, щоб будувати, для інших вона  в тому, щоб обживати.

Адже я не хотів, щоб тобі було боляче. Ти сам побажав, щоб я приручив тебе.