Антон Павлович Чехов. Іонич

Обивателі своїми розмовами, поглядами життя і навіть своїм виглядом дратували його. Досвід навчив його помалу, що поки з обивателем граєш у карти або закушуєш з ним, то це мирна, добродушна і навіть не дурна людина, але варто тільки заговорити з ним про щось неїстівне, наприклад, про політику або науку, як він стає в глухий кут або заводить таку філософію, тупу і злу, що залишається тільки махнути рукою і відійти.

Докладніше

Антон Павлович Чехов. Вишневий сад

Адже так ясно, щоб почати жити в сьогоденні, треба спочатку спокутувати наше минуле, покінчити з ним, а викупити його можна лише стражданням, тільки надзвичайною, безперервною працею.

Докладніше

Антон Павлович Чехов. Людина в футлярі

Бачити і чути, як брешуть і тебе ж називають дурнем за те, що ти терпиш цю брехню, зносити образи, приниження, не змій відкрито заявити, що ти на стороні чесних, вільних людей, і самому брехати, посміхатися, і все це з- за шматки хліба, через теплий кут, через якийсь чинишка, якому гріш ціна, — ні, більше жити так неможливо!

Докладніше