Антон Павлович Чехов. Записні книжки. Щоденники
Смерть жахлива, але свідомість того, що ти житимеш вічно і ніколи не помреш, була б ще страшнішою .
Смерть жахлива, але свідомість того, що ти житимеш вічно і ніколи не помреш, була б ще страшнішою .
Жінки без чоловічого суспільства блякнуть, а чоловіки без жіночого дурніють.
У людині має бути все прекрасно: і обличчя, і одяг, і душа, і думки.
У житті немає сюжетів, у ньому все змішане — глибоке з дрібним, велике з нікчемним, трагічне зі кумедним.
Я знаю свою фортуну, кожен день зі мною трапляється якесь нещастя, і до цього я давно вже звик, так що з усмішкою дивлюся на свою долю.
Обивателі своїми розмовами, поглядами життя і навіть своїм виглядом дратували його. Досвід навчив його помалу, що поки з обивателем граєш у карти або закушуєш з ним, то це мирна, добродушна і навіть не дурна людина, але варто тільки заговорити з ним про щось неїстівне, наприклад, про політику або науку, як він стає в глухий кут або заводить таку філософію, тупу і злу, що залишається тільки махнути рукою і відійти.
Адже так ясно, щоб почати жити в сьогоденні, треба спочатку спокутувати наше минуле, покінчити з ним, а викупити його можна лише стражданням, тільки надзвичайною, безперервною працею.
Бачити і чути, як брешуть і тебе ж називають дурнем за те, що ти терпиш цю брехню, зносити образи, приниження, не змій відкрито заявити, що ти на стороні чесних, вільних людей, і самому брехати, посміхатися, і все це з- за шматки хліба, через теплий кут, через якийсь чинишка, якому гріш ціна, — ні, більше жити так неможливо!
Я вірю, що ніщо не проходить безслідно і що кожен найменший крок має значення для справжнього та майбутнього життя.