Антон Павлович Чехов. Вишневий сад
А моя і ваша душа не має спільних точок дотику.
А моя і ваша душа не має спільних точок дотику.
А бувають хвилини, за які можна віддати місяці та роки!
Ці розумники всі такі дурні, що нема з ким поговорити.
Він йшов і думав про те, як часто доводиться в житті зустрічатися з добрими людьми і як шкода, що від цих зустрічей не залишається нічого більшого, крім спогадів.
Національної науки немає, як немає національної таблиці множення; що ж національно, то вже не наука.
Як приємно сидіти вдома, коли по даху стукає дощ і коли знаєш, що в твоїм домі немає важких нудних людей.
Твій батько був мужик, мій — аптекар, і з цього не випливає абсолютно нічого.
А чому ти знаєш, що геніальні люди, яким вірить весь світ, теж бачили примар? Говорять же тепер вчені, що геній схожий на божевілля. Друг мій, здорові і нормальні лише пересічні, стадні люди. Міркування щодо нервової повіки, перевтоми, виродження тощо можуть серйозно хвилювати лише тих, хто мета життя бачить у теперішньому, тобто в стадних людях.
Проводячи гостей, люди бувають набагато щирішими і добрішими, ніж зустрічаючи.
По-моєму, так: якщо дівчина кого любить, то вона, отже, аморальна.