У місті бешкетували собаки, а люди, напевно, тихо розмножувалися. А тут, на глухому подвір'ї, люди були охоплені тривогою і особливою хтивістю мужності — тому, що їх хочуть зменшити в кількості.

... байдужість, він відчував, може бути страшніше за боязкість - воно випарює з людини душу, як воду повільний вогонь, і коли прокинешся - залишиться від серця одне сухе місце ; тоді людину хоч щодня до стінки став — вона покурити не попросить: останнє задоволення страченого.

У кожній людині є спокуса власним життям, і тому кожен день для неї — створення світу. Цим люди й тримаються.

Ніде людині кінця не знайдеш і масштабної карти душі її скласти не можна.