Якщо ви потрапили у безвихідь, не бійтеся. Пізно.

Що я тут роблю? Мене викрали з метою викупу. Ідіоти. Далі.

— На війні справжнє життя!
— На війні справжня смерть. А життя... воно там, у містах.

Пахло спокоєм. Пахло повним умиротворенням. Весняним листям та ранковою свіжістю. Першими квітами, проталинами, яскравим сонцем у безхмарному, сліпуче блакитному небі, щойно лопнули нирками, свіжим березовим соком і ще чимось незрозумілим, але таким дивовижним… Від цього запаху хотілося бігти, бігти, стрибати, плисти, кричати, чинити. Хотілося сміятися, танцювати та кричати одночасно…

Ось які заклинання зараз у моді в Департаменті забобонів. Навіть не знаю, чи позбавляти високопоставленого мага таких здібностей. Та-а-а... Я починаю задаватися. У тому числі я починаю запитувати, чи правильно я вибрав справу всього життя. Якщо найкращі чарівники здатні тільки на такі подвиги, чи не стану я блазнем, який нескінченно грає свою невигадливу роль серед таких самих примітивних персонажів?