«Тільки дві речі трапляються з нами в абсолютній самоті: смерть та розуміння». Ми й помираємо поодинці, і щось зрозуміти можемо лише своїм розумом. Інший за нас не помре, інший за нас не розуміє.

Якщо людина (його мозок) щось справді хоче, вона те й робить. І якщо хоче лежати на дивані, він і лежить на дивані. Все інше — просто гіпотетичні хотіли ангажованої культурою свідомості, які зовсім нічого не варті.

Я думаю, що ти занадто довго відчував себе нелюбимим, щоб припустити, що можеш бути коханим.

« Кохання» — слово, яке в залежності від контексту може означати чи не все що завгодно.

"Якщо щось тебе не влаштовує, зміни до цього своє ставлення". Фраза дурна, тому багатьох дратує. Що означає«змінити ставлення»? Ось, наприклад, якщо мене хтось дратує, я, звичайно, можу змінити до нього своє ставлення — вважав негідником, вважатиму дурнем, але він все одно мене дратує! Яка різниця?

Жінка за своєю природою є суцільний міжрядок, напівнатяк, причому на півслові, а також великий конспіратор, розвідник і ще, напевно, для повноти картини — диверсант!

Проблема в тому, що живе наш«звір» (мозок) у світі культури та суспільних відносин, а тут все навпаки: ти перемагаєш лише у тому випадку, якщо дієш із запасом і на випередження.
Ми не були створені природою для життя у культурному середовищі. Саме тому нас дресирують і виховують так, як жодній іншій тварині навіть у страшному сні не привидиться.

... люди завжди діють у власних інтересах. Іноді ми входимо до сфери чиїхось інтересів, а іноді — ні, і саме це важливо. Коли входимо – з нами дружать, не входимо – не дружать. Така гола правда.

Вони познайомились із ним ще в університеті. І були друзями, чи вважалися такими. Оскільки у Кирила в принципі не було друзів, то з урахуванням застережень його стосунки з Іллею справді можна було б назвати дружніми. Так чи інакше, але це були особливі відносини, які з часом ставали дедалі більш непростими.
Навколишнім Ілля та Кирило здавалися дуже схожими один на одного. Деякі навіть серйозно стверджували, що вони – брати. Обидва відрізнялися розумом, хваткою та жорсткістю. Щось дивно спільне було в їхньому способі приймати рішення, в їх вчинках, способі думок. Вони захоплювалися тими самими проблемами, читали одні й самі книги, мали спільні справита загальні«правила гри».
Кирило, як робот, позбавлений будь-якої людяності, не розумів, що таке щирість і відвертість. Він ці поняття були синонімом«слабкості». Ілля думав інакше. Щоб бути відкритим і щирим, Іллі були потрібні величезні зусилля. Тож подібні прояви людської натури він вважав проявами сили, а чи не слабкості.
Втім, все це Ілля зрозумів надто пізно