Андрій Бєлянін. Моя дружина – відьма

Часник - в рот, цибуля - в ніс, мед - на груди, гірчицю до п'ят, кропиву на поперек і гранований стакан горілки навпіл з червоним перцем для внутрішнього впливу. Усіх мікробів перетравимо! Якщо доживеш до ранку, будеш як новенький.

Докладніше

Андрій Бєлянін. Козак у раю

Але в мене ніколи не було такого друга. І якщо дійде до справи, я за неї будь-якому голову відірву! Це таке дівчисько, таке… Їх, може, на мільйон – дві, а може, і взагалі одне – одиничний екземпляр! А… ще вона гарна!

Докладніше

Андрій Бєлянін. Лана... (поема про вищу любов)

Це було болюче і дивне кохання. Любов, що має на увазі логіку і тверезість з обох боків до того єдиного моменту, коли ми залишалися віч-на-віч один з одним. Тоді всі бар'єри валилися – і греблі, штучно споруджувані нами для обмеження та стримування пристрасті, змітало нестримною міццю першого ж поцілунку!

Докладніше

Андрій Бєлянін. Лана... (поема про вищу любов)

Смерті немає! Що таке смерть, якщо безсмертна душа? Що таке життя, як не скороминущий помах крил метелика у вічному круговороті буття? Що таке буття, якщо його визначає швидкість руху шаленої кулі, пущеної невідомо ким у невідомо кого?

Докладніше

Андрій Бєлянін. Козак у раю

— Мій тато, лікар, завжди казав:«Дівчинка має читати і набивати собі в голову знання. Не дай їй бог добувати свій хліб у тому місці, де я...»
— У сенсі?
- Папа працював проктологом.

Докладніше

Андрій Бєлянін. Козак у раю

Ваня, ми в Раю бурих толкієністів. Справді, треба було кудись подіти цей натовп крейзанутих на ельфіїзмі хлопців, що до сивини бігають один за одним по лісопарку з алюмінієвими мечами і висловлюються пишномовним складом елрондівських рун!

Докладніше