Але людина – справді прикраса світу. Незважаючи на свою тваринну грубість, він уже кілька тисячоліть бореться за те, щоб побудувати суспільство краще, ніж те, де шуліка пожирає кроленя, і засуджує тих, кому на все наплювати. У людському лісі є і здорові дерева. Ви в цьому переконаєтесь. Звичайно, вам доведеться стикатися з негідниками; вас будуть зраджувати найкращі друзі ; вас мучитимуть нікчемні кокетки, що не стоять жодного зітхання; ви станете жертвою такого дурного наклепу, що у вас перехопить подих і ви не знатимете, що відповісти. "Mit der Dummheit Kampfen die Gotter selbst vergebens" (Шіллер). Проти дурості безсилі навіть боги.

Прощати треба мовчки - інакше яке ж це прощення.

Необережне слово — і дитина дорослішає, ошукане кохання — і людина стає запеклим.

У багатьох ситуаціях буває така хвилина — єдина, коли від прийнятого вами рішення залежатиме весь хід вашого життя.
Сприятливий випадок рідко видається двічі.

Визнання у своїй боязкості саме собою означає подолання її.

Шкільні товариші – кращі вихователі, ніж батьки, бо вони безжальні.

Ви все життя зустрічатимете людей, про яких з подивом скажете:«За що він мене не злюбив? Я йому нічого не зробив». Помиляєтесь! Ви завдали йому найтяжчої образи: ви — живе заперечення його натури.

Рідкісні ті, кому жодного разу в житті не випало щастя, але ще рідкіші ті, хто зумів його зберегти.

Найважче у суперечці — не так захищати свою точку зору, як мати про неї чітке уявлення.

У нас є фізичні засоби знищити цивілізацію та рід людський; у нас немає  моральних засобів запобігти цьому знищенню. Народи з грізним виглядом вражають міжконтинентальними ракетами, і де гарантія, що вони врешті-решт не воліють знищити всю і вся, аби не втратити свого престижу. Одне із завдань вашого покоління (якщо ви на це здатні) — покласти край цим дурним дитячим витівкам. Герої Гомера могли досхочу лаятись один з одним - бог  з ними, вони вирішували питання честі в поєдинку, ризикуючи лише власним життям.