— Ви дуже негативно ставитеся до людей, вони на це не заслуговують.

— Я ставлюся до людей набагато позитивніше, ніж вони на те заслуговують.

Пам'ятаєш, він розповідав, як вони йшли із мужиками кудись там на Північний Полюс? Пам'ятаєш? У нього під носом виросла бурулька... Він труснув головою, бурулька впала і вбила собаку... Не—не—не, повне марення. Але як розповідає!

Ми знаємо, що ці вбивства у місті – справа рук нелегального контрактора. Вибачте, але чи не могли б ви заскочити туди та швиденько розібратися? Я зараз на мілині, але можу заплатити вам льодяниками.

Я хочу, щоб у роті залишався чесний смак цигарок.

Мені дуже дорогий твій погляд, мені дуже важливий твій колір.

Дивись, навчайся, дій.

Коли могутність застилає наші очі, ми стаємо надто безтурботними, наївно вважаючи, що будь—якої миті легко зуміємо зупинитися і виправити вчинене.

Обіцяю зберігати залишки нашого з тобою колишнього ніжного дбайливо.

Переставайте ґвалтувати свій великий організм. Досить уперто качати живіт, візьміться за сіру речовину. Не тільки м'язами можна прагнути кращого, купіть собі, сука, томик Тютчева.

Я багато чого пережив не для того, щоб сміятися з дій чужих або ненавидіти їх, а для того, щоб розуміти їх.

Деревом судилося стати не кожному насіння,

А тільки тому, якому пощастить із ґрунтом,

Як мені з тобою — сильно—сильно, дуже—дуже!