Варто зважати на почуття інших, перш ніж діяти. Якщо робити все, що заманеться, решті це лише додасть клопоту.

На теплій кухні виєш:«Де це бачено,

І хто дітей моїх на вулиці робить інвалідами?!»

Чи не ти сам випадково винуватець пожежі?

Накинь ще кишенькових, на кент і два ягуари.

Я готовий, як раніше, в кров збивати коліна, аби повернутися додому...

— Мені треба в тебе щось забрати...

— Що?

— Твоє життя...

У сили однієї людини є межа. Але я захистю всіх, кого зможу. Нехай це буде лише жменька людей, найдорожчих мені. А вони захистять тих, хто дорогий їм. Вже на це здатна маленька людина?

Якби не вірив у те, що бабки нічого не означають,

Відмовившись від принципів став би багатшим,

Якби вороги не будували інтриг, сподіваючись мене втопити,
Перемога не була б такою солодкою, you know me.

Я не страждаю, але часом буває дуже сумно, не від того, що боляче, просто стало в серці порожньо.

А якщо й доведеться вмирати —

То від свободи та спокою,

А якщо й доведеться вибирати,

То тільки назавжди.

У мене побільшало знайомих, у мене залишилося мало друзів.

У тобі нема гарячого серця,

Але є холодна чесність,

Що чіпляє вмить без очікувань.