Я звик не радіти Різдву. Щоразу, коли бачу строкаті вогні, серце ниє. Наче мене запитують:«Тобі куди йти?» або«Ти щасливий?»

Знання — це сила!
Сила є розуму не треба!
Немає  розуму — рахуй каліка!

Висновок: знання нас калічать!!

Touched до багатьох coffins, seen too багато нігтів, багато як porcelain,

Cracked in instant. Poor to rich kids.

Ці двоє надто холодні, щоб горіти.

Я б дала тобі пораду, але ніякий здоровий глузд не здатний пробитися крізь увесь цей білий шум, який ви, Малки, кликаєте мізками, вірно?

Зробити краще цілий світ,

Я знаю тисячі причин, щоб повірити у диво

І бачити його всюди.

Але якщо життя всього одне,

То навіщо воно  нам дане?

Цікаво, чому чим більше ти закохуєшся, тим гіршим стає кохання?

— Як ви думаєте, на що перетворюється сніг, коли тане?

— Звісно, ​​у воду.

— Неправильно! Він перетворюється на весну.

Мій бідний розум дійшов не одразу

До дивної думки: я — людина.

— Ходімо нагору і кохаємося.

— Ти обходишся без натяків.

— Я надто стара, щоб зображати сором'язливого підлітка. Хіба що ти мене про це попросиш.