Я сповіщаю вам: прийде духовний голод,
Вже бенкетний стіл не дасть вам втіхи.
Вас, обожравшихся, потреба блукати пожене
З тугою за словами, за вогненними словами. Відкинули ви душі високі пориви,
І думки і мрії стратив безсоромний сміх,
І шаленіли ви в капищах наживи,
У прагненнях і мріях не знаходячи втіх.

З втратою того, що любимо,
Я в житті не міг примиритися,
Що панує необхідність,
Я в житті не міг примиритися.
І думка моя марно намагалася
Упокорити неслухняне серце,
З дійсністю минущої
Я в житті не міг примиритися.

Обійми. І тоді
Я відчую знову,
Що розлуки року
Не вбили кохання.

Велич людини визначається її здатністю любити інших.