Трисотсороковий до кінця. Відбувся днів кругообіг.
Середа. Ще чотири дні, а там Шавваль — і минув рік.
Навіщо я прийшов у цей світ? Що зробити і що сказати?
Прийшов я пісню кохання проспівати, прийшов звідати життя мед.
А став рабом своїх дітей і бранцем своєї сім'ї,
І життя я прожив, як верблюд, трудився, наче в'ючна худоба.
До чого? Мої багатства я на пальцях порахувати можу,
А лиха почну рахувати - до гробу не закінчу рахунок.
Чим завершу я довгий шлях? Його витоком брехня була, -
По метушні він пролягав і в метушні кінець знайде.
За гроші жадібністья купив, а жадібність принесла мені зло,
Я - багатьох гір мішень, мені тільки лиха небо шле.
О, шкода мені юності моєї, і шкода прекрасного обличчя,
І шкода мені колишньої краси та минулого життя без турбот.
Де безтурботність юних літ, відвага полум'яної душі?
Де захоплення пристрастей, мрії нестримний політ?
Моє волосся біле, як молоко, а серце, як смола, чорно.
В обличчі індигова синь, і слабкість мені коліна гне.
Від страху смерті день і ніч тремчу, як пожовклий лист,
Як нашалілий хлопчик, коли батькова батіг чекає.
Ми проходили, і пройшли, і стали притчею для дітей,
Забуті всі, хто жив до нас, і нас забудуть у свою чергу.
О Кісай! Твій півстоліття заносить лапу над тобою,
Як яструб, він тебе пазуріє, твої крила на шматки рве.
І якщо від надій пішов і розлюбив ти багатства,
Так час осуди своє і без надій іди вперед.