У кожного з нас є свої незбагненні дива, сховані в схованках душі, і вони чекають тільки сприятливого випадку, щоб прорватися назовні.
Худий початок ніколи не веде до доброго кінця.
... у мене (як, мабуть, майже у всіх) бувало відчуття, ніби щільна завіса приховала все, що є в житті цікавого і прекрасного, залишивши мені тільки тупий, нудний біль.
... Чужі турботи, як сукня з чужого плеча, і носити спокійно і кинути не шкода.
Такі зміни начебто безглузді, але вони більш натуральні, ніж може здатися з першого погляду. У житті перехід від навантаженого стравами до смертного ложа і від жалобних одягів до святкового вбрання аж ніяк не менш вражаючий; Тільки в житті ми - актори, а не пасивні глядачі, в цьому й полягає істотна різниця.
То був пам'ятний для мене день, тому що він зробив у мені велику зміну. Але так трапляється з кожним. Уявіть собі, що з вашого життя викреслили один особливо важливий день, і подумайте, як інакше обернулося б її перебіг. Ви, хто читаєте ці рядки, відкладете на хвилину книгу і подумайте про той довгий ланцюг із заліза або золота, з тернів або квітів, який не обвив би вас, якби перша ланка її не була викута в якийсь один, назавжди пам'ятний для вас день.
Ну, давай, махнемо рукою на будь-яку очевидність, на здоровий глузд, на свідчення власних почуттів і життєвий досвід і беззастережно підтримуватимемо міф.
... немає ще на світі такого пагорба, вершини якого наполегливість зрештою не досягне.
Мені ніколи нічого не здається. Для цього потрібна уява, а в мене його немає.
... всякого роду милостині мають неминучу тенденцію доводити того, хто приймає їх до жебрацтва.