ПАМ'ЯТАЄШ, У ТЕБЕ БУЛО вірш про те, як ти йдеш на берег, спускаєшся з стрімчака на пляж і бачиш знизу всіх цих закоханих, а ти БУВ ЗОВСІБ ТІХ, а ти БУВ ЗОВСІХ ОДИН І, ТИ БУВ ЗОВСІХ ОД І, ТИ БУВ ЗОВСІХ ОД І, ТО БУВ ЗОВСІХ ОД І, ТИ БУДЬ БУДЬ. ЦЕ ПРЕКРАСНЕ ВІРШЕННЯ ПРО САМОТНІСТЬ.
це був вірш про те, як Важко знайти знання, але я йому цього не сказав.

Турбуюся, коли турбуватися нема через що. А коли є через що турбуватися, напиваюся.

Можна опинитися на самому дні, після чого, напевно, знайдеться нове.

Пекло таке, яким ти його влаштуєш.

Боротися з життєвими лихами та перемагати завдяки міцному сімейному тилу. Він свято вірив у це. Візьміть сім'ю, підмішайте в неї віру в Бога, приправте ароматом почуття Батьківщини, додайте десятигодинний робочий день і отримайте те, що потрібно, — осередок суспільства.

Буковськи плакав у дешевих нічліжках, Буковськи не вміє одягатися, Буковськи не вміє розмовляти, Буковськи боїться жінок, у Буковськи слабкий шлунок... Буковськи не воював. Буковськи старий і вже сорок п'ять років не запускав паперового змія ; Якби Буковськи мавпою, його б узаший вигнали з племені... Зате Буковськи дуже акуратно блює і при мені ніколи не заснув на підлогу. Як бачите, я таки наділений деяким шармом.

Я відчуваю, як все моє тіло огортає біль. Це як друга шкіра. Вмів би я скидати цю шкіру, як змія.

Мені подобалося бути п'яним. Я зрозумів, що полюблю пияцтво назавжди. Воно відволікало від реальності, а якщо мені вдасться відволікатися від цієї очевидності якнайчастіше, можливо, я і врятуюсь від неї, не дозволю вповзти в мене.

Кляті баби. Розумом їх зрозуміти.

Мої особисті справи залишалися так само погані і безпросвітні, що й раніше.
Можна сказати, вони були такими від дня народження. З однією різницею — тепер я міг час від часу випивати, хоч і не стільки, скільки хотілося б.
Випивка допомагала мені хоча б на якийсь час позбутися відчуття вічної розгубленості та абсолютної непотрібності.
Все, до чого б я не торкався, здавалося мені вульгарним і порожнім.