... вона  звикла думати лише про себе. В результаті вона  не могла навіть уявити собі, яким болем може обернутися відсутність іншої людини.

Слухай. Людське життя не таке примітивне, щоб ділити її тільки на похмурі і світлі сторони. Між світлом і мороком — мільйони тіней та перехідних відтінків! І розумна людина все життя вчиться їх розрізняти. І те що, щоб його розум у своїй не затуплявся, витрачає купу зусиль і часу.

Правильні слова завжди спадають на думку занадто пізно.

Чому бути того не минути. А що трапилося — того вже не зміниш.

Коли дорослі, маючи справу з обдарованими дітьми, ставлять перед ними нові та нові цілі. Нерідко виходить, що діти, надто стурбовані вирішенням цих завдань, поступово втрачають властиву їхньому віку свіжість відчуттів, радість від досягнення мети. Замикаються у собі, перестають давати волю почуттям. І треба витратити багато часу та сил, щоб відімкнути дитячу душу. Дитячі душі податливі, легко можна зігнути. Але, коли зігнувшись, вони застигають, і розпрямити їх дуже важко. Часто навіть неможливо.

Я не говорю, що не вірю в сучасну літературу. Просто не хочу гаяти час на читання речей, що не пройшли хрещення часом. Життя коротке.

Як то кажуть, від здорової впевненості до нездорової самовпевненості - один крок.

Мабуть, серце ховається у твердій шкаралупі, і розколоти її мало. Може, тому у мене до ладу не виходить любити.

Варто людині черевики почистити, як він тебе шнурки змусить зав'язувати.

Як це чудово - жити.