Іноді дуже вигідно виглядати дурненькою.

... Багатство позбавляє людини почуття міри.

Віддає лайном. Але божественно.

Я в снігу хочу ходити по коліна і дивитись, як він падає з неба великими грудками. Краса... краса.

Самотність, як лихоманка, розгулюється вночі.

Чужак, який дозволив собі висловитися про стосунки в сім'ї, не повинен ображатись, коли його ставлять на місце.

Це банально, але суть ось у чому: тобі тоді буде добре, коли ти сам будеш добрим. Гарним? Точніше, чесним. Не за кримінальним кодексом чесним – я могилу можу пограбувати, мідяки з очей у мертвого зняти, якщо гроші потрібні, щоб скрасити життя, – перед собою треба бути чесним. Можна ким завгодно бути, тільки не боягузом, не удавальником, не лицеміром, не повією - краще рак, ніж нечесне серце. І це не святенництво. Проста практичність. Від раку можна померти, а з цим взагалі не можна жити.

... ми стали розуміти один одного так глибоко, що могли обходитися майже без слів; у наших стосунках панував той лагідний спокій, який приходить на зміну нервовому бажанню утвердити себе, напруженому балаканину, коли дружба швидше поверхнева, хоча здається гарячішою.

Знайомих у мене повно, друзів же небагато, а тих, хто дійсно мене знає, ще менше.

Вітер - це ми: він збирає, зберігає наші голоси, а потім через якийсь час грає ними, посилаючи їх крізь листя і лугові трави.