Дивно, так? Пройти через сотні імен, щоб знову повернутись до неї. Щоб дізнатись, що тебе так відчайдушно любили.
Мені б з нею жадібно цілуватися, а я торкнутися боюся.
Ти ще не відчуваєш потягу, просто все всередині теплішає, заспокоюється і, сам не знаючи чого, ти починаєш посміхатися.