Багато хто, — якщо не сказати більшість, — постійно живе з огляду на оточуючих. Найбільше їм важливо, що подумають батьки, родичі, колеги, начальство, суспільство. Вони прагнуть стабільності, до того, щоб ніколи не робити помилок, не бути мішенню для насмішок. Життя минає, і колись бажана стабільність перетворюється на рутину, від якої вже й жити не хочеться! Начебто існують люди, у яких все завжди і одразу виходить правильно. Немов у світі, де править закон ентропії, взагалі можлива будь-якастабільність!

Будь-який програш несправедливий, але таке життя. У реальному світі люди борються, у ньому є переможці і ті, хто програв, і часом несправедливість потрібно просто пережити.

Якщо кожен день робити маленький крок  до вирішення проблеми, бачачи при цьому цілісну картину, ви рухатиметеся в правильному напрямку і зможете уникнути будь-якого нещастя.

Жаль про минуле – як персик, який ти жбурнув униз. Персика більше немає, але ти сповнений каяття. Ти шкодуєш, що викинув його. Ти хотів би його повернути. Мені здається, що найкращий спосіб насолоджуватися миттю – не сумувати за минулим. Шкода, що тягне вас вниз, тягне назад у минуле, в той час, як ви хочете рухатися вперед. Тяжко і неприємно програвати в якійсь угоді, але ще важче і неприємніше страждати від почуття провини з цього приводу. Ми всі робимо вчинки, про які потім шкодуємо. Іноді вони здаються нам великими помилками, але пізніше, озираючись назад, ми бачимо, якими незначними були наші провини насправді. Жаль, що викликає почуття провини, може принести хіба що безсонні ночі. Але я переконаний: минуле є минулим. Його не можна змінити. І навіть якщо ти справді зробив щось не так, жалкувати вже пізно – треба йти вперед.

Як люди повірять у компанію, якщо все, що вони бачать день за днем - це пара засохлих квітів і вогнегасник?

Поважати людей – значить, поважати кожного з них, а не тільки тих, на кого ти хочеш справити враження.

Кидаючи собі виклик, ти ростеш. Змінюється твоє життя. Погляд на світ стає життєствердним. Досягти поставленої мети не завжди буває легко, але це не причина для того, щоб зупинятися. Ніколи не говори«здаюсь». Завжди повторюй: Я можу. І я намагатимуся, поки не доб'юся перемоги».

В авіалініях Virgin Blue раз на 3 місяці всі керівники компанії вирушають носити багаж. Вони виходять на роботу рівно о четвертій ранку і працюють цілу зміну вантажниками. Це дає можливість зрозуміти складність і труднощі цієї роботи.

Пам'ятайте: ніхто ще на смертному одрі не шкодував, що занадто мало часу проводив в офісі!

Ще не всі колеса винайдені: світ занадто дивовижний, щоб сидіти склавши руки.