Коли ми сильно прив'язуємося до речей і людей, то хіба не йде з ними якась частка нас, коли вони йдуть?
І насамкінець — відповідь на запитання«чому?». Урок, який так важко було знайти, так складно вивчити, засвоївся швидко, ясно та просто. Проблеми виникають у тому, щоб їх вирішувати. Чому людська натура, — думав я, — прагне розсувати рамки, встановлені минулим, прагне підтверджувати власну свободу? Це - не виклик, кинутий нам з метою з'ясувати, ким ми є і ким стаємо, - а те, як ми зустрічаємо цей виклик: чи відмовляємося від поєдинку у разі невдачі або винаходимо свій власний шлях відходу з неї, спрямований крок за кроком до волі.
Щоб залучити щось у своє життя, уяви, ніби воно вже там є.
Легко пережити те, чого очікуєш і чого давно звик.
Тільки коли в твоє життя приходить несподіване, воно стає цікавим.
Помилок не буває. Події, які вторгаються в наше життя, хоч би якими неприємними для нас вони були, необхідні для того, щоб ми навчилися того, чого повинні навчитися.
Гнів завжди страх, а страх завжди страх втрати.
Страх — це одна з наших думок, яка стала почуттям.
Ти можеш уміти будь-що, доки ти не доведеш це — ти не вмієш нічого!
Навколишній світ це дзеркало наших думок.
Чайки, від яких ти полетів, стоять на землі, вони кричать і б'ються один з одним. Вони живуть за тисячі миль від неба, а ти кажеш, що хочеш показати їм небеса звідти, з Землі! Адже вони, Джон, не можуть розгледіти кінців своїх крил.