Я був дуже щасливий, щоб зберігати в серці почуття неприязне.
Мені здається, цього злодія всіх задумів і пригод не тільки посередньому, а й найпрекраснішому історику порядно описати навряд чи вдалося б; якого всі вигадки не від розуму і військового розпорядку, а від зухвалості, випадку та удачі залежали.
Поетів – хвалять усі, живлять – лише журнали…
Хоча серце його, як нам відомо, було вже зайняте, але молода красуня завжди мала право на його уяву.
У цієї людини принаймні три лиходійства на душі!
Легковажне світло нещадно жене насправді те, що дозволяє теоретично...
Миттю серце молоде
Горить і гасне. У ньому кохання
Проходить і приходить знову,
У ньому почуття щодня інше.
Чого тобі треба, старче?
Ах, молодість не приходить знову!
Клич же солодке неробство,
І легкокриле кохання,
І легкокриле похмілля! До краплі насолода пий,
Живи безтурботний, байдужий!
Миттю життя будь слухняний,
Будь молодий у юності твоїй!
Думка про золотий вік подібна до всіх народів і доводить тільки, що люди ніколи не задоволені сьогоденням і, з досвіду маючи мало надії на майбутнє, прикрашають незворотне минуле всіма кольорами своєї уяви.