Що ж до гуманних почуттів, тобто до того, щоб нікому не заважати і ні в кого не віднімати нічого, — так цей принцип навіть у хижих тварин бачимо: вовки не кидаються один на одного, щоб забрати здобич, а воліють її добувати самі, шакали та гієни ходять цілими зграями, і кровопролитні війни між ними вельми незвичайні.

Ідеальна теорія громадського механізму, з заспокоєнням всіх людей на своєму місці та на своїй справі, зовсім не забезпечує загального благоденства.

Наприкінці минулого століття Карамзін, говорячи про російську літературу, зауважив, що публіка найохочіше читає романи і повісті. І досі в нашому суспільстві спостерігається те саме явище.

Головне завдання літературної критики - роз'яснення тих явищ дійсності, що викликали відомий художній твір.

Кожна людина має бути людиною і ставитись до інших як людина до людини.

Навіть народи дикі люблять свободу та незалежність.

Значення Пушкіна велике у історії російської літератури, а й у історії російського освіти. Він перший навчив російську публіку читати.

Зауважимо також, що Пушкіну належить ідея«Ревізора» та«Мертвих душ» і що він викликав Гоголя на обробку цих сюжетів. Це показує, що в його душі завжди таїлося свідомість того, що потрібно для нашого суспільства.

Неначе ощадливість завжди веде до статку, чесність нагороджується загальною повагою, сумнів знаходить свій дозвіл, чеснота доставляє внутрішнє вдоволення? Чи не частіше бачимо неприємне, хоча, з іншого боку, і неприємне не може бути стверджуваним, як загальне правило...

Тепер суспільні тенденції скрізь набувають більш мужнього, самостійного характеру. Високі чесноти сліпої, шаленої відданості, безумовної довіри до авторитетів, несвідомої віри в чуже слово — стають дедалі рідшими.