Мені погано з людьми, бо вони заважають мені слухати мою душу чи тишу.
Коли людей, нудьгуючи, позбавляють лику, вони робляться спочатку стадом, потім зграєю.
Гучним сміхом не приховаєш дикого болю.
Очі та голос, це дуже багато відразу. Тому, коли чую голос, опускаю очі.
Жінки говорять про кохання і мовчать про коханців, чоловіки назад.
Є тіла, напрочуд схожі на душу.
Крила - свобода, тільки коли розкриті в польоті, за спиною вони - тяжкість.
Хотіти це справа тіл,
А ми один для одного душі...
Я не закохана у себе, я закохана у цю роботу: слухання. Якби інший так само дав мені слухати себе, як я сама даю (так само дався мені, як я сама даюся), я б так само слухала іншого.
Про інших мені залишається лише одне: гадати.
Я не любовна героїня, я ніколи не піду в коханця, завжди в кохання.