Але життя – воно  так уже влаштоване, що поруч із тими, хто сміється, завжди знайдуться ті, хто плаче, причому, як випливає з нижченаведеного, причина для сміху і сліз – одна й та сама.

Слова — суть етикетки, приклеєні до речей і явищ, але не самі ці речі та явища, і тобі не дано дізнатися, які вони насправді і навіть як вони по-справжньому називаються, бо імена, які ти їм даєш, не більше ніж імена, які ти їм даєш.

Коли все можна, це так само погано, як коли не дозволено нічого.

Він засинав і прокидався, задрімав і прокидався, щоразу долаючи думкою про те, що треба наздогнати і схопити сон, не дозволити безсонню розлягтися поруч, на вільній половині ліжка.

Він не те, що був зачеплений за живе, він був у це живе тяжко поранений.

Є у мене такий великий недолік: я завжди говорю серйозно, навіть коли хочу розсмішити – особливо коли хочу розсмішити.

Щоб знищити дракона, треба відрубати йому голову, а не підстригати пазурі.

—... помста, якщо вона  справедлива, це людське почуття, якщо жертва не має  права покарати ката, то, значить, і справедливості немає.
— І людяності теж...

Зі словами взагалі слід тримати вухо гостро: вони мінливі не гірші за людей.

Так уже влаштоване життя: однією рукою дасть, а потім, свого часу – іншою рукою все забере.