Поведінка«суспільства споживання» — відмова від дійсності на основі жадібного вивчення її знаків, що множиться.

Демократичний принцип застосовується не так на рівні реальної рівності, рівності здібностей, відповідальності, але в рівність перед Предметом та інші знаками соціального успіху та щастя. Це демократія рівня життя.

Для споживача примус на щастя та задоволення є еквівалентом традиційного примусу до праці та виробництва. Все більше він проводить життя в оновленні власних потреб і добробуту. Якщо він про це забуде, йому обов'язково нагадають, що не має права не бути щасливим. Інакше він ризикує задовольнитись тим, що має і стати асоціальним.

Ми живемо під покровом знаків та у відмові від дійсності. Знак - те, що ми споживаємо, це наш душевний спокій, підкріплений дистанцією від світу, який навіть сильний натяк на дійсність швидше заколисує, ніж порушує.

Наближаючись до ідеального зразка, тобто будучи«справді самим собою», ви краще підкоряєтеся колективному імперативу і стаєте схожими один на одного. Це диявольська підступність та діалектика масової культури.