Як і скрізь, я тут теж знайомився головним чином із музеями та соборами — не тому, що любив бога чи мистецтво, а просто тому, що у соборах та музеях не питали документів. Перед розп'яттям та полотнами живопису ще можна було залишатися просто людиною, а не суб'єктом із сумнівними документами.

Ніхто з нас не знає, що він може забути і що ні. Усі ми маємо забути багато. Інакше ми з таким самим успіхом можемо залишитися тут і померти.

Сум іноді буває єдиним щастям.

Стерва чи свята. Зрештою, яка різниця? Важливо, як ми до цього ставимося.

... Між іншим, квіти осені більш строкаті і світяться, ніж у літа, і вмирають вони раніше...

Вона користувалася своїм чоловіком, як інші люди Біблією — для цитування.

Отже, життя продовжується. Вона  може здатися страшною чи прекрасною залежно від того, як її дивитися.

Роздуми можуть вимотувати не менше, ніж напружений біг.

Жорстоке століття. Світ завойовується гарматами та бомбардувальниками, людяність – концтаборами та погромами. Ми живемо в такі часи, коли все перевернулося, Керне. Агресори вважаються зараз захисниками світу, а ті, кого цькують і женуть, - ворогами світу. І є цілі народи, які вірять у це!

Мати — це найзворушливіше з усього, що є на землі. Мати це означає: прощати і приносити себе в жертву.