Раніше в нас була релігія та інші дурниці. А тепер треба, щоб у кожного був хтось, з ким можна поговорити до душі, бо відвага відвагою, а самоту свою все—таки відчуваєш.
- Хто тобі все це дав? — Мартіне, хазяїн ресторану. — Треба йому подякувати. — Я йому подякував, — сказав хлопчик, — ти вже не турбуйся. — Дам йому найм'ясистішу частину великої риби, — сказав старий. — Він допомагає нам не вперше? - Ні, не перший. — Тоді однієї м'ясистої частини буде замало. Він нам зробив багато добра.
Був тут один приїжджий з Нью-Йорка, він жив у готелі, але майже весь день тинявся тут, у мене. Так він тільки про те й казав, як він збирається накласти на себе руки. Підлога зими всім тут настрій псував. Констебль попереджав його, що самогубство є протизаконним. Я просив констебля, нехай скаже йому, що розмови про самогубство також протизаконні.
Як добре, що нам не доводиться вбивати зірки! Уяви собі: людина щодня намагається вбити місяць! А місяць від нього тікає. Ну, а якби людині довелося б щодня полювати за сонцем? Ні, що не кажи, нам ще пощастило, — подумав він.