Допоможи квітам розпуститися в серце ближнього і... повертайся до свого саду.

Коли сигарета – єдиний співрозмовник, а гірка кава – уявний втамувач спраги кохання.

Ти – тепле покривало, під яким хочеться сховатися від нудних, неживих новин, прозорих дощів без запаху, монотонних календарних рядків.

... біль тим і корисний, що змушує рухатися далі.

Минуле міцніше за будь-які якорі тримає на місці. Причому що яскравіше воно було, то сильніше тягтиме назад.

Я б крикнула тобі: "Не відпускай", але спазм стиснув бронхи. Відчуй мене без слів. Ще разок. Ну будь ласка...

Лише абсолютна довіра миті та повна відсутність планів на післязавтра.

Ненавиджу ці«якби» - вони безглузді, порожні. Але в будь-якої жінки є думки, що починаються з«якби», хоч би як багато вона  подолала, як би багато не відвоювала. Ці думки небезпечні, вони біжать по колу в найгірші моменти і ніколи не знаходять своєї точки.

Добре, є осінь, вона  ніжно та акуратно готує нас до холодів. Улюблена осінь. Час роздумів, рук у кишенях, глінтвейну вечорами та приємної меланхолії.

Море – мій відданий друг. Як усе розуміє, мовчазний пес. Море не раз повертало мене до життя.